відріз

ч.

1) род. -у. Дія за знач. відрізати 1-3).

••

Го́лову (ру́ку) дава́ти на відрі́з — уживається для запевнення когось у правдивості, правильності сказаного.

2) род. -а.Кілька метрів тканини на костюм, плаття тощо.

3) род. -а. Гвинтівка з відрізаною частиною дула; обріз, утинок.