відріз

відріз
ч.
1) род. -у. Дія за знач. відрізати 1-3).
••

Го́лову (ру́ку) дава́ти на відрі́з — уживається для запевнення когось у правдивості, правильності сказаного.

2) род. -а.Кілька метрів тканини на костюм, плаття тощо.
3) род. -а. Гвинтівка з відрізаною частиною дула; обріз, утинок.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Нужен реферат?

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»